Свято Івана Купали: що ми знаємо і чого не знаємо про цей день, як готуватися і як проводити - історія і традиції

Кожному святу притаманні свої унікальні традиції та обряди. Липневе свято Івана Купала в цьому сенсі не є винятком. Навіть більше, воно тримає першість серед інших народних гулянок завдяки своїй неповторності.

Звідки виникло це свято

Атмосфера купальського свята оповита таємницями й магією, адже саме в цю ніч, як свідчать повір’я, сміливцям вдається відшукати чудотворну квітку папороті та інші магічні атрибути, які здатні подарувати щасливчику здоров’я, добробут і довге безхмарне життя. В писемних джерелах це свято вперше згадується близько дев'ятисот років тому. Його історія бере початок з часів язичництва, але конкретних відомостей про це не існує. Ймовірно, наші предки започаткували його з ритуалів обмивання та очищення у водоймах. З поширенням Русі християнства язичницькі традиції не зникли остаточно. Найцікавіші, а серед них і свято Івана Купала, дісталися наших часів, не втративши своїх містичних рис. Вони оповиті легендами та таємницями, які захоплюють уяву й водночас трохи лякають. Саме тому купальської ночі щороку всі чекають з нетерпінням.

Основні обряди та традиції купальської ночі

Раніше це свято відзначали в день літнього сонцестояння, коли ніч була найкоротшою. З введенням григоріанського календаря свято змістилося на початок липня. Воно збігається з Різдвом Іоанна Хрестителя, тому важку фізичну роботу в цей день не виконують.

Купальські гуляння завжди починалися надвечір. Цієї ночі кожна людина мала скупатися у водоймі або хоча б умитися та облитися водою. А все тому, що наші предки були переконані в чудодійній силі, яку має вода в купальську ніч. За їх уявленнями, вона не тільки очищала душу й тіло, але й мала цілющі властивості. Якщо поблизу села не було природної водойми, люди просто влаштовували такий собі банний день.

Свято Івана Купала супроводжувалося веселощами та розвагами. Кульмінацією цієї ночі було спалювання опудала Марени, яке дівчата та парубки завчасно виготовляли з гілок та сухої трави та прикрашали квітами й стрічками.

Багаття в ніч Івана Купала

Купальську ніч неможливо уявити без величезного вогнища. Сучасна молодь залюбки танцює кругом нього, а коли полум’я трохи згасне – стрибає через нього, намагаючись не торкнутися язиків. Якщо це вдасться, людина неодмінно стане щасливою. Заручені дівчата й хлопці теж стрибають через багаття, тримаючись за руки. Вважається, що завдяки цьому вони отримають вічне кохання, сімейний добробут і удачу. Адже не даремно кажуть, що у купальську ніч народжується справжня любов.

У народі вважали, що вогонь має неймовірну очисну, захисну та чудодійну силу. У ніч на Івана Купала ніхто не спав. Адже тільки перебування біля вогнища гарантувало захист від русалок, перевертнів, лісовиків та іншої нечисті, яка в цю ніч була надзвичайно активною.

У наш час в ніч з 6 на 7 липня жителі сіл мало не всіх населених пунктів збираються на берегах водойм, щоб вшанувати традиції предків. Чоловіки та жінки одягаються у святковий одяг, плетуть вінки. Вони веселяться, співають пісні та навіть вирушають на пошуки цвіту папороті. Свято продовжує жити через багато років.

Збір рослин

Сакральним змістом в чарівну купальську ніч володіли також лісові та польові рослини. У зв'язку з цим існує безліч народних обрядів, що стосуються збору та використання рослин. Важливо зібрати квіти й трави до сходу сонця, інакше всі їхні цілющі властивості зникнуть.

Найчастіше квіти й трави сушили та робили з них лікувальний чай. Цей напій рекомендувалося вживати людям, які страждали від хвороб. За допомогою нього виганяли злих духів, закликали удачу, здоров'я і достаток. Сушені купальські рослини також застосовували в різних магічних ритуалах.

Переказ свідчить, що головною квіткою в цю особливу ніч є папороть. Це загадкова рослина, яка відкриває чарівні скарби й таємниці світу. Вона дарує ясновидіння і владу над нечистими силами. Знайти й зірвати квітку неймовірно складно. Цвіте вона лише одну мить опівночі на Івана Купала. Нечисті сили залякують людей, іноді вони позбавляють пам'яті, мови та розуму. В ніч Івана Купала магічною вважалася також переліт-трава. Згідно з повір'ям, вона може переносити людину в часі й просторі.

Купальські пісні

Важливу роль відігравали пісні, які люди співали під час святкування. Їх зміст пов'язаний не тільки з міфологією купальської ночі, традиціями святкування та обрядами. Популярними були любовні, ігрові, жартівливі й хороводні пісні, а також балади. Вони відрізняються специфічним мотивом і призначені виключно для святкування Купала.

Прикмети, гадання та повір'я

Один з найголовніших символів свята – вінок. Його виготовляли з найрізноманітніших трав, в яких, як вважалося, була чудотворна сила. У нього акуратно вставляли запалені свічки та пускали його в воду. Якщо він швидко відпливав від берега, дівчина могла очікувати хороше щасливе заміжжя і довге тихе життя. Якщо ж вінок тонув, це не віщувало його власниці нічого хорошого. Ще один спосіб ворожіння полягає в тому, що дівчині необхідно опівночі з закритими очима зібрати букет і покласти його під подушку. Якщо там виявилася парна кількість рослин, дівчині варто було готуватися до заміжжя.

Обрядові «неподобства»

Купальська ніч – час особливих розваг для молоді. В давні часи крали ворота, вози, сани й ховали їх у найнесподіваніших місцях. Молодь замазувала вікна, підпирала двері будинків, щоб люди не могли вийти на вулицю. Хлопці та дівчата розкидали дрова, паркани й різні господарські предмети у дворі, знімали ворота й хвіртки, перевертали сани, вози й човни, закидали їх на дах і закривали димові труби.

Іноді розваги були не зовсім нешкідливими. Юнаки будували барикади й загороджували дорогу. Молодь крала предмети з одних дворів і переносила в інші. Кидали в колодязь найрізноманітніші предмети – від колод до м'ялки для льону.

Більшість купальських традицій в наш час не збереглася. Але про свято пам'ятають і молодь, і люди старшого віку. Воно є фаворитом серед захопливих літніх подій. Купальська ніч вабить містицизмом, магією і приголомшливими обрядами. Люди досі із задоволенням «просочуються» духом давніх часів.