Хто така Баба Яга та звідки вона взялася: уся правда про унікальну казкову героїню.

Напевно, немає жодного дорослої людини, яка б не чула казок про Бабу-Йожку Кістяну Ніжку. Вона літала в ступі з мітлою та збирала діток собі на обід. А була вона страшною й потворною бабою. Такою нам малюють її російські народні казки. Як то кажуть, чули дзвін, та не знаємо, де він! Але варто пам'ятати, що казка – це всього лише оброблене сказання, і в більшості випадків казки пройшли жорстку цензуру за останні сотні років.

Як же було насправді?

З давніх-давен наші предки називали бабу-ягу Бабою Йогою або Йогинею-Матінкою. Це була прекрасна, ніжна богиня з люблячим та добрим серцем. Вона всіляко оберігала дітей-сиріт. Баба Йога пересувалася в просторі на вогняній небесній колісниці або верхи на прекрасному коні. Вона відвідувала всі землі, де жили Роди Великої Раси та нащадки Роду Небесного, і забирала з собою знедолених дітей-сиріт.

У кожному слов'яно-арійському поселенні богиню-покровительку знали всі, її відразу впізнавали по добру, ніжності, лагідності, любові, які вона випромінювала. Її характерною особливістю були ошатні чобітки, прикрашені золотими візерунками. Люди з радістю вказували їй місця, де жили діти-сироти.

Прості люди промовляли ім’я богині по-різному, кожного разу вкладаючи в нього особливу ніжність. Воно могло звучати як Йога Злата Нога чи Йогина-матінка. Знайдених дітей-сиріт Йогиня переносила у свій скит, який знаходився в непрохідній лісовій гущавині в передгір’ї Ірійських гір на Алтаї. Вона прагнула лише одного – врятувати кожну дитину від неминучої загибелі та зберегти якомога більше представників прадавніх слов'янських і арійських родів.

Вогняний обряд

У передгірному скиту, якомога далі від чужих очей, Йогиня-Матінка проводила діток через вогненний обряд посвячення древнім Вишнім богам. У тому скиті було капище роду, вирубане в горі. Поруч з ним у товщі скелі було висічене спеціальне поглиблення, яке жерці роду іменували Печ Ра. В ньому ховався кам'яний поміст, розділений виступом на два однакових поглиблення, який називався лапата. В одне поглиблення, яке було ближче до Печі Ра, Йогиня-Матінка укладала сплячих діток, одягнених у білий одяг. У друге поглиблення накладала цілу гору сухого хмизу, після чого лапата засувалася назад в Піч Ра, і Йогиня підпалювала хмиз.

Для всіх присутніх на Вогненному обряду це означало, що з цього моменту діти ставали відданими давнім богам, і в світському житті родів їм більше не місце.

Фантазії непосвячених

Чужинці, які інколи ставали свідками Вогняного Обряду, після повернення на батьківщину розповідали неймовірні історії. Не шкодуючи яскравих фарб, вони описували, як маленьких беззахисних дітей принесли в жертву, спаливши їх заживо у Вогняній печі, і зробила це Баба Йога. Чужинцям було невідомо, що коли засувалася лапата в Печ Ра, спеціальний механізм опускав кам'яну плиту на її виступ та не допускав контакту вогню і диму зі сплячими дітьми.

Коли спалахував вогонь в Печі Ра, жреці переносили дітей-сиріт з поглиблення на лапаті в безпечне місце. Згодом з дітей-сиріт виховували жреців і жриць, а пізніше, ставши дорослими, хлопці та дівчата створювали нові сім'ї та продовжували свій рід. Ця інформація була недоступна випадковим свідкам Вогняного обряду, тому чужоземці продовжували поширювати казки про те, що дикі жреці слов'янських та арійських народів, а особливо кровожерна Баба Йога, приносять дітей-сиріт в жертву богам.

Результат невігластва

Ці недолугі чужоземні казки вплинули на образ Йогини-Матінки, особливо після християнізації Русі, коли образ вродливої ​​молодої богині підмінили образом древньої злої горбатої старої зі скуйовдженим волоссям, яка краде маленьких дітей, смажить їх в печі в лісовій хаті та потім поїдає їх. Навіть ім'я Богині Йоги спотворили, почали називати її Баба-Яга Кістяна Нога і лякати нею всіх дітей. Ось так з плином часу змінився не тільки зовнішній вигляд прекрасної богині, а й сама суть її неоднозначної постаті.