Храм Святого Миколая у місті Міра; що ми знаємо про справжню Батьківщину Миколая, а також про славетні та унікальні ці місця?

На Землі є місця, про які знає чи не кожен житель нашої планети. Одним із них можна без перебільшення назвати стародавнє місто Мира, яке є батьківщиною Святого Миколая.

Скельні гробниці Лікії

Це місто знаходиться на території турецької Анталії поруч з сучасним невеликим містом Демре. Християни, які відвідують Туреччину, не оминають цю місцевість. Для них місто Мира є місцем паломництва і беззастережної віри. Щороку тисячі туристів з усього світу відвідують це древнє поселення.

Екскурс в історію

Мира на карті

Точної дати заснування цього міста не зафіксовано. Але завдячуючи ретельному аналізу руїн і гробниць, розміщених навколо Демре, дослідникам вдалося досить детально описати історію цього міста.

Мира розташовувалася на відстані близько 5 км від узбережжя Середземного моря і навіть мала свою гавань. Вона була одним з найважливіших міст Лікії й навіть удостоювалася честі випускати свої власні монети.

За часів Римської імперії Мира була столицею однієї з провінцій цієї держави. За переказами, в 60 році нашої ери для заміни судна в цьому місті зупинявся Святий Павло, коли прямував до Риму. В IV та V сторіччях Мира перебувала під впливом Візантії і мала важливе значення як адміністративний та релігійний центр. На жаль, в VII сторіччі місто було завойоване арабами і втратило своє важливе значення. Пізніше мира зазнала значних ушкоджень внаслідок розлиття річки Мирос.

Значна частина славетної Мири прихована від очей землею і не досліджена, але скельні гробниці та театр щороку відвідують тисячі туристів.

Сучасна Мира – Демре

Стародавній театр Мири

Щоб потрапити до стародавньої Мири, потрібно пройтися вуличками та околицями Демре. Найбільш визначна споруда історичної пам’ятки – це найбільший театр Лікії, якій чудово зберігся до наших днів. Він розміщений на південному схилі пагорба і має вигляд двох півкіл. Місця для глядачів налічують 29 рядів, б додаткових рядів розміщені у верхній частини півкіл. Ця споруда вміщувала близько 9,5 тисяч людей. Прекрасно збереглася також сцена цієї споруди. В театрі є спеціальні місця для оркестру, а також відкриті галереї, через які заходили та виходили глядачі і які слугували прихистком від палючого сонця.

Місця для глядачів

Рельєфні прикраси у вигляді театральних масок

Для будівництва театру використано кам’яні блоки

Скельні гробниці Лікії

Святий Миколай

Як свідчать історичні джерела, Святий Миколай був реальною людиною і походив зі знатної досить заможної родини. Він з’явився на світ в місті Патара, яке знаходилося поруч з Мирою. Сталося це у 270 році. Батьки хлопчика були віруючими людьми, тому він з раннього дитинства знайомився з церковним устроєм, вивчав релігію та відвідував храм. Після смерті батьків юнак повністю присвятив себе служінню Богу. У віці близько 30 років Миколай став єпископом Мири. Він вирізнявся з-поміж інших священнослужителів особливою святістю. Увесь свій час він молився і намагався бути якомога кориснішим для вірян.

Помер Миколай у віці близько 75 років. Його тілу поклали в саркофаг із мармуру і поховали у храмі, де він здійснював богослужіння. Мощі святого довгий час були нетлінними й зцілювали людей. Пізніше храм був неодноразово зруйнований арабськими набігами. В XI сторіччі італійські купці перевезли їх на свою батьківщину, і відтоді вони зберігалися в місті Барі, в церкві Святого Євстафія. До наших днів дійшли деякі частини черепа святого, які зараз знаходяться в археологічному музеї Анталії. Серед християн всього світу Миколай відомий як покровитель моряків, подорожуючих, поневолених та сиріт.

Храм Святого Миколая

Загальний вигляд

Ця споруда була збудована візантійськими архітекторами в IV сторіччі на місці зруйнованого землетрусом храму Артеміди. З часом ця церква теж була зруйнована і спустошена арабами. Але за часів правління імператора Костянтина споруду було відновлено – стіни стали вищими, міцнішими.

Не лише люди завдавали непоправної шкоди цьому величному храму. Один із паводків на річці Мирос призвів до повного затоплення будівлі. Саме тому тепер її підлога є нижчою від поверхні землі на 7 метрів. Лише в XIX сторіччі храм був випадково знайдений, а його повна реставрація завершилася лише наприкінці сторіччя.