ГРИМУВАННЯ карнавальне: що треба знати про мистецтво гриму та святкового макіяжу

Для правильного гримування не достатньо мати лише гарну фантазію.

Для того, щоб не зробити шкоду організму, потрібно знати структуру черепа. Череп складається з двох відділів: лицевий і мозковий. Мозкова коробка містить у своєму складі парні та непарні кістки, такі як: тім’яна, потилична, скронева, лобова. Також сюди входить основна кістка, що формує фундамент черепа. До лицьового відділу входять щелепи та багато дрібних кісточок.

Саме за допомогою цих кісток на черепі сформувалися горбистості та западини. 

Загалом випуклостей шість. З них одна підборідна, дві скроневі, одна носова та надбрівні дуги. 

Западин одинадцять.

До них належать підскроневі, очні, скроневі, щелепи, носо-губна, носова, надбрівні. Важливу роль відіграє вираз обличчя. Він залежить від тонусу лицьових м’язів. М’язи, що відповідають за міміку мають здатність скорочуватись. Їх називають мімічними. 

Раніше міміка користувалася активною популярністю в театрах. Актори користувалися нею при будь-яких ролях. Саме такою в ті часи була акторська майстерність.

На сьогодні люди продовжують висловлювати свої емоції з допомогою міміки. Театри різних країн вважають за потрібне проявляти емоції по-різному. Ще одним цікавим фактом є те, що людина здатна відіграти одну й ту саму емоцію різними способами і все це залежатиме від обставин. Саме через це у кожної людини свій характер.

Коли один може літати від радості, інший буде інтровертом. Також на наші емоції впливають ситуації. Одна емоція у людей різного віку також може відрізнятися. Мімічні м’язи частково спотворюють наші почуття і цим дуже вдало користуються актори. Але під час гри у людей молодого віку вираз обличчя може занадто спотворюватись і тоді глядачі спостерігають награвання. Тому для демонстрації міміки не рекомендовано використовувати молодих акторів. 

Поговоримо про функції м’язів обличчя. Чи знали ви як формуються лобові горизонтальні зморшки? Цю функцію виконує лобовий м’яз. Механізм його дії полягає в тому, що підіймається шкіра чола та брів і таким чином формуються складки. А ще під час цього процесу розкривається очна щілина. Формується така емоція як увага.

Наступний м’яз – круговий м’яз ока. Він складається з двох частин: верхня і нижня. Верхня частина виконує функцію опускання брови, її випрямлення. Також вона формує складки на переніссі. Нижня частина виконує протилежні функції. Наприклад, випрямляє ці зморшки. Нижній м’яз підіймає нижню повіку. Також є м’яз, який рухає брови. Він знаходиться вище надбрівних дуг. Цей м’яз підіймає внутрішні кінчики брів угору. Зовнішні кінчики рухаються навпаки. Також він формує поперечні носові складки, які можуть продовжуватись до перенісся. Цей м’яз відповідає за емоцію смутку, тому що розташовує брови в косому положенні.

Але для того, щоб передати цю емоцію, достатньо і звичайного пустого виразу обличчя. Якщо говорити про емоції радості, в їх формуванні беруть участь такі м’язи як лобовий, скроневий та коловий м’яз рота. Цю емоцію можна розпізнати за такими ознаками: губи розтягуються, а нижня повіка підіймається. Існує таке явище, як посмішка очей. Вона утворюється під час скорочення вищезгаданих м’язів радості. Почуття огиди можна показати за допомогою зажмурених очей та опущених губ. Зроблять це орбітальні та трикутні м’язи, що знаходяться біля кутів рота.

Доповнять цю функцію поперечні м’язи носа, що знаходяться над його крилами. Інколи, через надмірну гру актори здатні перетворювати негативні емоції на злі. Потрібно пам’ятати, що негативні персонажі звикли приховувати свої почуття. Треба уникати демонстрації негативу. Страх формують лобовий м’яз та підшкірний м’яз шиї. Для виявлення злості додається верхній коловий та жувальні м’язи. 

Міміка – неодмінний інструмент акторів

На міміку потрібно витрачати чимало часу, тому що саме вона відрізняє актора від звичайного глядача. Але для ідеально зіграної ролі одного актора недостатньо. Тому на допомогу поспішають гримери. Зморшки формують потрібний тип обличчя. Але в деяких випадках, намагаючись відтворити хоч одну емоцію, гример може тільки завадити актору. Наприклад маска злодія. Гример може повністю відтворити її, підкреслюючи губи, брови, але цим самим зробити образ фальшивим. Яким би не був злодій, його роль у спектаклі має підкреслювати не тільки злість.

Актор має проявляти і інші почуття, щоб зробити свою роль більш яскравою. Тим паче маска буде заважати цьому процесу і не дозволить показати усю виразність обличчя. Саме для цього під час гримування потрібно враховувати кого грає актор і основні характеристики його персоналії підкреслювати лише злегка.

Основне завдання актора – знайти дійсно свій грим. Наприклад, є маски, в яких основною фішкою є вузька очна щілина. Але для опису всього образу цього замало. Протягом усієї гри вузький розріз потрібно підтримувати і своїми очима. Грим завжди важливо доповнювати власною грою. Актор, який правильно носить грим – це той, хто вміє поєднувати маску і міміку. 

Гримеру також потрібно володіти знаннями з анатомії. Але і цього буває недостатньо. Кожне обличчя має свої особливості та недоліки і їх треба вміти помічати. Наприклад, до вас приходить актор з худим обличчям, високо піднятим чолом. Якщо він буде грати молоду людину, то для гримування особливих зусиль не потрібно, достатньо лише зробити ці риси чіткими. А якщо актор буде товстішим, то для того, щоб досягнути потрібного результату, часу знадобиться набагато більше. 

Інколи, вигадані нами стандарти можуть нас підводити.

Наприклад, якщо в житті людина дуже гарна, глядачу зі сцени вона може здатися абсолютно іншою. Так може трапитись, якщо грим зроблено не професійно, без урахування особливостей цієї людини.

Замість того, щоб повністю прибрати недоліки і підкреслити переваги, гример зробив навпаки. Наприклад, якщо людина худа, майстер випадково може зробити його риси тоншими. Але якщо гример буде знати анатомію, цих проблем легко уникнути. Кожна людина, яка хоче загримуватися, повинна повністю знати своє обличчя.

Потрібно по справжньому володіти ним і знати як і що виділити чи приховати для того, щоб створити той чи інший образ. Наприклад, актор з маленькою головою і широким овалом лиця змушений грати роль привабливої людини. Не знаючи правил гримування, людина може гладко зачесати своє волосся і цим самим зробити голову візуально меншою, а обличчя більшим. Це буде виглядати комічно. Для того, щоб змінити пропорції, варто лиш придумати відповідну зачіску.

Пропорції – неодмінний та дієвий шлях у гримуванні, в той час, як для комічних образів потрібно створювати диспропорції. Але майстерні актори ніколи не будуть застосовувати невдалий грим, щоб розвеселити глядача. Відомий артист І. Ільїнський був улюбленцем публіки саме через те, що вміло проживав характери своїх персонажів. 

Одними з гримувальних засобів є жирові фарби. Це спеціальна маса для обличчя, зняти яку можна з допомогою вазеліну. Вони мають один недолік – здатність замерзати при низьких температурах. Тому наносити потрібно шляхом розтирання. Також на жирові фарби погано впливає сонце, тому зберігати їх потрібно у місцях з помірною температурою повітря. 

Комплект складається з восьми чи дев’яти кольорів

1. Білий. Найчастіше його використовують для розведення, щоб створити ніжніші відтінки інших кольорів.
2. Світлий відтінок рожевого.
3. Основою слугує темно-рожевий колір з жовтим відтінком.
4. Кармін. Він застосовується для рум’янцю чи легкого гриму.
5. Бакан. Простіше кажучи, темно-червоний. З допомогою нього створюють рум’янець героям похилого віку.
6. Коричневий – для затінення. Також його часто поєднують з кольором Бакан для зображення зморшок.
7. Синій. Ним підводять очі та малюють синці.
8. Чорний також застосовують для очей та змішують для підсилення кольорів. Інколи в наборі можна знайти й жовтий колір. 

Якщо ви зібралися наносити грим, але не маєте чорного та синього кольорів, не проблема, адже їх використовують рідко. Інші кольори також можна замінити. Для цього візьміть білу, коричневу та червону фарби.

За допомогою них ви також зможете створити будь-який колір. Ми розповімо вам як отримати деякі відтінки. Світло-рожевий. Для цього візьміть палітру і налийте туди білу та трохи червоної фарби. Далі додайте коричневий і ось у вас на столі вже є темно-рожевий відтінок. Білу фарбу завжди використовують як основу для змішування. Але якщо її немає, замінником може стати порошок з жиром. Замість червоного – помада чи буряк.

Темні кольори – палена пробка чи березове вугілля. Якщо вам треба покрити гримом усю поверхню, наносьте його руками. Цим способом можна пропрацьовувати усі товсті лінії. Брови формуємо методом тушування, або тонкими пензликами. Наразі існують набори й для кінематографії.

Цей набір складається з десяти відтінків. Такі фарби мають вищу якість. Вони здатні формувати щільний шар, тому потрібно наносити у малих кількостях. Якщо ви придбали рідкі фарби, для нанесення скористайтесь губкою. 

Тушування

Цей етап проводять паралельно гримуванню. Її можна виконати спаленим сірником або своїми руками. Візьміть папір, складіть його навпіл і сформуйте конус. 

Лакування

Бороду, вуса приєднують за допомогою спеціального лаку, який можна придбати в магазині з товарами для гриму. Він дуже зручний при нанесенні, легко змивається. Для того, щоб нанести новий шар, потрібно віддерти старий. Замінник – нашкірний клей. Каніфольний лак можна створити власноруч. Для цього достатньо нагріти спирт і розчинити в ньому каніфоль. Для безпеки шкіри ніколи не користуйтеся звичайним клеєм. 

Фарби для гримування досить безпечні, тому що виготовлені з натуральних компонентів, але застосовувати їх потрібно правильно. 

Для того, щоб зрозуміти усі правила, пропонуємо розділити їх на дві групи: гігієнічні та технічні. 

Гігієнічні: чисте обличчя. Протріть його водою. Руки також мають бути чистими. Перед початком краще продезінфікувати усі робочі матеріали та інструменти, щоб уникнути пошкодження шкіри. Фарбу ніколи не можна втирати глибоко у шкіру. Старайтесь дотримуватись однакового напрямку нанесення фарби.

Перед тим як знімати грим, його потрібно змастити жиром, а потім змити й витерти шкіру. 

Змивати потрібно теплою водою, для того, щоб вона проникла в пори й вимила звідти залишки жиру. Холодна вода навпаки, може їх затримати. 

Якщо є бажання, можете обрати фарби, які зроблені на водяній основі. Тоді для змивання треба лише тепла вода та мило. Технічні правила: посадіть актора рівно перед дзеркалом, освітлення має бути якісним, щоб було видно усе обличчя, лампи мають знаходитись на рівні очей. Приберіть волосся з обличчя, щоб воно вам не заважало.

Довге волосся можна зав’язати. Перуку з лобом слід одягати до гримування. Також важливо перевірити правильність одягання, перш ніж закріплювати. Якщо перука нерівномірно прилягає до ділянки лоба, потрібно натягнути її вгору. Ще декілька орієнтирів: якщо ви бачите суцільну лінію на лобі, перука занадто високо, а якщо перука без чола, то треба звертати увагу на її положення на скронях. Завжди треба намагатися закріпити перуку. Ще для правильного носіння необхідно компактно сховати волосся. Жінки дуже часто роблять так: довге волосся розділяють на дві частини та складають їх одна до одної.

Якщо перука висока, то волосся збирають так, щоб воно не змінювало форми голови. Більшість волосся вкладається на вищу частину. Закріпити волосся шпильками погана ідея. Краще це зробити з допомогою марлі. Закріплення треба робити на потилиці. Якщо волосся коротке, то шпильки також треба закріпити під марлею.

Якщо перука жіноча, то одягати її починають з потилиці й закінчують на скронях, закріплюють кінчики на голові шпильками. Прикріплення має бути надійним. Щодо великих розмірів, то жіночу перуку прикріплюють міцніше, а чоловічу вшивають. Зайву глибину зменшують поперечним швом, а якщо дрібний, то розрізають і додають той матеріал, з якого зроблена основа (вона має назву монтюр і на неї зазвичай нашивають волосся).

Пишні перуки зручніше носити, коли вони вже причесані, а згладжені навпаки зачісувати на голові. З довгим волоссям є певні проблеми. В такому випадку тканину, яка прилягає до чола краще приєднувати окремо. Як це зробити? Беремо тканину, один край клеїмо на чоло, інший розділяють на дві частини та зав’язують на потилиці. 

Процес гримування також має свої правила послідовного накладання: якщо немає додаткових наліпок, то розпочинаємо робити загальний тон. Далі наносимо рум’янець. Потім наводимо контури заглибини, горбистості. Переходимо до очей, губ, брів.

Для того, щоб актор міг вільно володіти своєю мімікою, потрібно якнайменше фарби. Основною метою є те, щоб ні актор, ні глядач не відчували присутності гриму. Кожну фарбу потрібно наносити чистими руками й уникати змішування кольорів. Пензлик треба тримати плиском. Кожен колір має наноситись чистим інструментом. Або ви можете користуватися одним пензликом, кожного разу миючи його. Ніколи не можна малювати багато дрібних деталей.

Також не рекомендовано робити велику різницю відтінків. Ви маєте завжди підтримувати співвідношення форми та розмірів. Ще зважайте на те, що відтінок буде залежати від сили натискання. Не бійтеся перемальовувати невдалі мазки. Якщо виступив піт, його не можна розмазувати, а треба прибрати натискаючи на обличчя. Пудру слід наносити в самому кінці, щоб не зіпсувати фарбу. Її колір має відповідати кольору бази та віку вашого персонажа.

Молодим світлі відтінки, похилим темніші. Наносимо пудру легко, з допомогою вати. Для накладання рівномірного шару, робіть рухи у вигляді струшувань. Зайву пудру також необхідно прибрати, використовуючи різні інструменти відповідно до різних частин обличчя. Пудра слугує корекцією для усього гриму. Коли навпаки потрібно зобразити піт, використовують гліцерин. В самому кінці додають брови, бороду, вуса. Але якщо вуха чи ніс ви додаєте у вигляді наліпок, не забувайте приховувати краї. Місце з’єднання покривають ватою, а потім прикріплюють до шкіри.

Для покриття використовують лак. Все це змочують водою для того, щоб і вата і лак стали міцнішими. Покриваємо все загальним кольором. Цей спосіб дає змогу не лише замаскувати краї, а й зміцнити їх. Ще однією складною задачею для актора є вміння зберегти первісний вигляд гриму протягом усієї гри.

Саме тому під час антракту зовнішній вигляд актора повністю поновлюють від зачіски до гриму. І це ще не все. У вільний від гри час актору рекомендовано мінімізувати кількість рухів свого тіла. 

У гримуванні важливу роль відіграють колір і форма. Худе чи товсте обличчя – форма, бліде, смугляве – колір. Вік, вираз обличчя, міміка залежить від гриму, який і передається з допомогою форм та кольорів. 

Форма обличчя залежить від правильного розташування відтінків на ньому. Саме відтінками можна створювати ілюзії обличчя. Головне – вміти їх створювати. Якщо на плоскій поверхні малювати випуклості там, де вони мають знаходитись в реальності, то наш мозок буде сприймати таку поверхню об’ємною. Так само можна зобразити увігнуті поверхні. Саме тіні змінюють наше зорове сприйняття. А ще велике значення має інтенсивність кольору.

Світлі ділянки знаходитимуться до нас ближче, а темні навпаки будуть віддаленими. Щодо акторської гри, тіні та дистанція існують і там. Неправильні світло та відстань від глядацької зали неодмінно можуть зіпсувати огляд. Тому грим потрібен навіть тоді, коли актор привабливий і без нього. Гримування не буде зайвим, а лише підкреслить виразність обличчя. Відтінки колосально змінюють форму обличчя. Але потрібно знати міру. Пам’ятайте, що темні кольори здатні звузити обличчя, а світлі навпаки розширити його. І ще важливе значення має товщина нанесеного шару.

Але для професійного гримування знань про тіні буде недостатньо. Потрібно знати місця, де дійсно варто робити деформацію, щоб не зіпсувати природний вигляд. Потрібно не забувати про анатомію обличчя та місця розташування тих чи інших м’язів. Щоб додавати свої западини та випини, перш за все треба вивчити обличчя актора.

Наприклад, при збільшенні скроневих ямок, чоло буде здаватися вужчим. Фарбу для гримування необхідно накладати на об’ємні ділянки обличчя, тому що найбільшу роль все ж відіграє форма черепа. Тіні здатні робити потрібні місця глибшими, а також чудово підходять для зображення зморшок.

Багато хто думає, що придбає комплект фарб з інструкцією для застосування. Але це не так, кольори ви маєте підбирати самостійно, в залежності від кольору основи. В будь-якому випадку ваш загальний фон, а також випуклості та ямки мають бути намальовані різними відтінками одного кольору. Перед тим як починати гримування, визначте основний колір. 

Виразність гриму залежить від техніки його накладання.

Техніка живопису розрахована для акторів переднього плану. В цьому випадку гри має бути максимально легким. Але якщо можливі проблеми з освітленням, грим має бути яскравішим. Перехід з одного кольору в інший має бути непомітним. Яскравість свого гриму потрібно підлаштовувати під величину залу.

Кольори на обличчі мають поєднуватись з освітленням. Інколи на сценах використовують червоне освітлення. В такому разі не потрібно застосовувати багато помади. Щоб остаточно переконатися в бездоганності роботи, грим потрібно перевіряти й на сцені. 

Також на гримування впливає природний колір шкіри, який залежить від багатьох чинників. 

Для здорової людини характерний рожевий відтінок. Людині з малокрів’ям належить блідий колір шкіри. Жовтяниця надає шкірі жовтого забарвлення, а цинга зеленкуватого. Люди, які працюють під сонячними променями, завжди володіють прекрасною засмагою. Найбільш за все від прямих променів страждає обличчя. Але якщо шкірі не вистачає сонячного світла та кисню, то вона стане трохи блідою. У молоді шкіра завжди пружна.

В той час як у людей похилого віку на шкірі з’являються зморшки. Така шкіра поступово набуває землистого відтінку з синіми плямами через поверхневе розташування вен. Ці особливості також треба враховувати під час гримування. Тепер попрацюємо над основою. Її роблять за допомогою двох відтінків одного кольору. Але їх не треба використовувати окремо. Їх потрібно змішувати. А ще, для потрібного фону, ви можете додати фарбу абсолютно іншого кольору.

Було б смішно, якби кожен комплект містив у своєму складі інструкцію по використанню конкретних кольорів. Але завжди потрібно дотримуватись співвідношень. Знову ж таки воно залежить від основного фону. Основа має складатися з одного кольору, який посилюється чи послаблюється в різних місцях. Єдині кольори, які можуть додаватися це темні і світлі для створення фігур. Існують певні правила поєднання кольорів. Наприклад, якщо за основу взяти сіруватий колір, для того, щоб намалювати зморшки можна використати коричневу фарбу.

Для того, щоб висвітлити колір, потрібно додати основну фарбу, а для її посилення можна додати такий колір як бакан. Якщо ж фон червоний, тон змішують з коричневою фарбою. Для випуклих ділянок краще взяти рожевий колір з жовтим відтінком. Змішувати кольори необхідно в правильних пропорціях. Конкретних правил змішування не існує, досвід приходить лише з практикою. Також варто знати, що для підсилення чи послаблення використовують чорний та білий кольори. Ну і пам’ятаємо про можливість утворення вже відомих нам кольорів.

Наприклад, якщо змішати синій та жовтий, отримаємо зелений. Послідовність накладання основного тону: замість палітри використовуємо ліву руку. Пальцями правої руки беремо необхідну фарбу і розмішуємо на палітрі. Фарбу на обличчя наносять вказівним пальцем. Накладаємо грим постукуваннями в певному напрямку.

Дотримуємось правил світлотіні. Загальний фон не завжди має бути рівномірним. Основне правило: ховаємо недоліки світлими кольорами, а опуклості підкреслюємо темними. Для звуження обличчя темний колір потрібно наносити з боків, а світлий посередині аж до підборіддя. Основний тон абсолютно по всій поверхні має бути нанесений тонким шаром. Для створення образу людини негроїдної раси грим краще наносити паленою пробкою. Його легко змити. Формуючи засмагу, грим потрібно наносити на найбільш видимі ділянки тіла. Для виконання цього процесу існує спеціальний рецепт змішування фарб. Змивають його з допомогою мила і теплої води.

Перевагами є те, що ця суміш достатньо стійка і не псує природного вигляду обличчя. Кожен гример повинен чітко знати ролі акторів для того, щоб потрібні фарби для гримування були приготовані завчасно. Колір рум’яна підбирають в залежності від кольору основи гриму. Чим світліший фон, світлі й кольори та навпаки. Саме тому для цього не використовують чисту фарбу. Зазвичай роблять поєднання кольорів в залежності від основного.

Червона фарба також застосовується для зображення тіней. Це слід пам’ятати для тог, щоб вміти усунути дефекти при надмірній кількості рум’яна. Також червону фарбу використовують. Фон гри має вийти яскравим і виразним. Спосіб нанесення такий же самий. Головне правило – плавний перехід між кольорами та зіставлення їх з основним фоном. Розтушування починається з країв до центру, переходячи з блідого до яскравих відтінків.

Для нанесення рум’ян також потрібно знати анатомію обличчя, а головне ідею гриму. Але від неправильного нанесення вас врятують наші схеми. Цей спосіб допоможе вам не змінити суттєво форму обличчя.

Цей варіант робить обличчя більш округлим. Нанесенню підлягає верхня частина щік у напрямку до очей. Невелику кількість додаємо на підборіддя. 

Переходимо до звуження обличчя. Рум’янець наносять ближче до вух. Передню частину обох щік залишають світлою. Підборіддя теж залишаємо без змін. 

Ще одним матеріалом є порошок. Правила застосування: наносимо зверху пальцями після повного закінчення усього гриму. Зайвий матеріал приймають з допомогою вати. 

Велику увагу приділяють зморшкам. Вони утворюються в місцях найбільш активної роботи м’язів. Точніше, вони формуються при постійній роботі однієї й тієї самої групи м’язів.

Зморшки – складки шкіри, невеликі западини. Тому малюючи їх, недостатньо однієї лінії, зобразити треба максимально детально, враховуючи форму. Так само використовуємо кольори темніших відтінків. Основну лінію малюємо пензликом, а розтушування проводимо пальцями. Центр має бути темнішим. Лінія не має бути рівною.